Чим ближче даль, тим стає важче без тебе,
Все одно всі шляхи летять в нікуди́,
Не вдалось втекти ще нікому від себе,
Там серце щемить, де тебе не знайти.Дороги потрібні лиш тим, кого ждуть,
Кілометрам байду́же куди летіти,
Надії мої, сподіваюсь, не вмруть,
Раніше, ніж зможу тебе я зустріти.Розділили дороги безліч сердець,
Але й сполучили нітрохи не менше,
Хтось хоче покласти розлукам кінець,
А хтось в них знаходить себе щонайменше.© Сашко Горбачевський

Знаєш, хто ти є для мене?
Ковток води у пустелі,
Квітучі темні алеї,
За́тінок чий не для мене.Ти мені темне зоряне небо,
Куди я можу дивитися вічно,
Яке я люблю й боюся панічно,
Та відчуваю в ньому потребу.Ти мені схожа на щастя...
З тобою можна літати без крил,
Можна піднятись, коли вже без сил,
Ім'ям твоїм, як закляттям.© Сашко Горбачевський

Але існує інший світ, де ми удвох,
Мабуть, його не гріх назвати "раєм",
Тоді як світ, де я живу, лише пролог
До спільних сторінок, до наших таєн.Твоя байдужість кулею на виліт б'є,
Дірявить душу, серце рве на клапті,
Набоїв в тебе ще силенна-сила є,
Не менше, ніж дірок в моєму щасті.Минає все, минає дуже швидко,
І день, і рік, як той папір горить.
Минеш і ти в мені, я звикну,
Але ж сьогодні так болить...© Сашко Горбачевський

Сідай біля мене та й вип'єм вина,
Дивись, за вікном сонце сідає,
Скажи, як гадаєш, чия то вина?
Те, що нас із тобою немає.Давай піділлю червоного ще,
Від нього тепло вповзає у душу.
Я можу впасти, розбитися вщент,
Та дати тепла тебе не примушу.Зайвий ковток - мені досить сьогодні,
Бо розповім тобі все, що захочеш.
Тонутиму сам у своїй безодні,
В сухому вині душі не розмочиш.© Сашко Горбачевський

Якби ти могла зазирати у душі –
Без вагань показав би тобі свою,
Щоб побачила ти, як мало там суші,
А хвилі співають лиш пісню твою.Бо як не наповнюй слова й рими,
Скільки душі в них не налий –
Все рівно будуть вони пустими,
Будуть схожі на крик німий.Ніхто не сп'яніє від того слова,
Яке день похміллям розбило мій,
Та й тобі не потрібна слів полова,
Ти в душу дивись, дивись і п'яній.© Сашко Горбачевський

Вчора вже не буде, а завтра ще нема,
Забудь усе, бо спогади тобі тюрма.
Знаю, болить... А як не буде боліти?
Мусить гоїтись, мусить нити, крутити.У тебе вибір нині простий, ти згодна?
Його зробити треба тут і сьогодні:
Будеш вмирати за тих, кому байдужа?
Чи жити для тих, кому потрібна дуже?Думаєш: "Вже не знаю сильна чи ні..."
А я знаю. Сильна. Ти віриш мені?
Все ж воно болітиме як не крути...
Давай, вставай, бо нам ще далеко йти.© Сашко Горбачевський

Не пропонуй мені своїх щедрот,
Не ваб мене блакиттю свого неба,
Не бачило воно таких висот...
Я йду додому, бо там все, що треба.Там все, що має сенс, чим можна жити,
Земля затягує на серці рани,
Там все, про що болить душа побита,
Мені додому, а не в твої храми.Так легко істину стару відкрити –
Порожнє місце я, ніхто й нікому,
Якщо без мови і країни жити,
Тому прощай, мені пора додому.© Сашко Горбачевський

Не плач над могилою в мене ні дня
(переклав Олександр Горбачевський)Не плач над могилою в мене ні дня,
Бо мене там немає. Не сплю там я.
Я зі сотнями вітрів опліч дму.
Я діамантовий лиск на снігу.
Я сонце на дозрілому колоссі.
Я блиск дощу восени на волоссі.Коли розстанешся вранці зі сном,
Я буду злетом стрімким за вікном
Тихих птахів у польоті колом.
Я світло вночі, що лиють зорі.
Не плач над могилою в мене тепер,
Бо мене там немає. Я не помер.***

Do Not Stand At My Grave And Weep
(By Mary Elizabeth Frye)Do not stand at my grave and weep
I am not there. I do not sleep.
I am a thousand winds that blow,
I am the diamond glints on snow,
I am the sun on ripened grain,
I am the gentle autumn rain.When you awaken in the morning's hush
I am the swift uplifting rush
Of quiet birds in circled flight.
I am the soft stars that shine at night.
Do not stand at my grave and cry,
I am not there. I did not die.***

Використання будь-яких матеріалів, розміщених на цьому веб-сайті, в будь-якій формі та будь-яким способом без посилання на даний веб-сайт заборонено.
Всі права захищені © 2023 - 2024